Адвентивні рослини села Красний Колядин Талалаївського району Чернігівської області

Адвентивні рослини села Красний Колядин Талалаївського району Чернігівської області

 

Адвентивні рослини (від лат. аdventiktus – зайшлий, випадковий), занесені рослини, зайшлі рослини, інвазійні рослини, не аборигенні рослини – рослини, що потрапили на певну територію, для якої вони не були характерні. Ці рослини могли бути занесені людиною навмисно або випадково. Як правило, на новому місці життя ці рослини дуже швидко адаптуються і починають витісняти місцеву флору.

Флора світу нараховує понад 300 000 видів вищих рослин і кожен вид займає у природі певну область – ареал. Для кожної природної зони характерна своя флора, яка склалася тут протягом тисячоліть. Але діяльність людини допомагає рослинам поширюватися з свого ареалу існування в зовсім новий. Незначна кількість цих рослин розмножується і починає активно розширювати свій ареал. Багато занесених рослин становляться злісними бур’янами і витісняють аборигенні бур’яни. Щоб ефективно боротися з ними, потрібно вивчити видовий склад адвентивної флори та біологічні особливості інвазійних рослин. 

Систематичний склад адвентивних рослин села Красний Колядин.

№ п/п	Назва виду	Рід	Родина	Порядок
1.	Амброзія полинолиста Ambrosia artemisiifolia L.	Амброзія  Ambrosia L	Айстрові Asteraceae	Айстроцвіті  Asterales
2.	Ваточник сирійський Asclepias syriaca L.	Ваточник  Asclepias L.	Ластівневі Asclepiadaceae	Тирличецвіті  Gentianales
3.	Верба ламка Salix fragilisд L.	Верба Salix	Вербові Saliaceae	Мальпігієвоцвіті Malpighiales
4.	Галінсога дрібноквіткова Galinsoga parviflora Cav.	Галінсога Galinsoga	Айстрові  Asteraceae	Айстроцвіті  Asterales
5.	Дрібнолистник однорічний (Еригерон) Erigeron annuus L.	Дрібнолистник Erigeron	Айстрові  Asteraceae	Айстроцвіті  Asterales
6.	Елодея канадська  Elodea canadensis Michx	Елодея Elodea	Жабурникові Hydrochritaceae	Жабурникоцвіті Hydrochritales
7.	Злинка канадська  Erigeron canadensis L.	Злинка  Erigeron L.	Айстрові  Asteraceae	Айстроцвіті  Asterales
8.	Клен ясенелистий Acer negundo L.	Клен Acer	Сапіндові Sapindaceae	Сапіндоцвіті Sapindales
9.	Лаконос американський Pytolacca americana L.	Лаконос Pytolacca	Лаконосові Plytolaccaceae	Гвоздикоцвіті Caryophyllales
10.	Лепеха звичайна Acorus calamus L.	Лепеха Acorus	Ароїдні Araceae	Ароїдоцвіті  Arales
11.	Мальва Malva L.	Мальва Malva L.	Мальвові Malvaceae	Мальвоцвіті Malvales
12.	Мишій кільчастий Setaria verticillata L.	Мишій Setaria	Тонконогові Poaceae	Тонконогоцвіті Poaceales
13.	Нетреба ельбінська Xanthium albinum (Widder)	Нетреба  Xanthium L.	Айстрові  Asteraceae	Айстроцвіті Asterales
14.	Огірочник лікарський Borago officinalis L.	Огірочник Borago L.	Боргові Boragoceae	Губоцвіті Lamiaceaeae
15.	Плоскуха звичайна Echinochloa crisgalli Beauv	Плоскуха  Echinochloa Beauv.	Злакові Poaceae	Тонконогоцвіті  Poales
16.	Портулак городній Portulaca oleracea L	Портулак Portulaca	Портулакові Portulacaceae	Гвоздикоцвіті Caryophyllales
17.	Робінія звичайна (Біла акація) Robinia pseudoacacia L.	Робінія Robinia	Бобові Fabaceae	Бобовоцвіті Fabales
18.	Ромашка непахуча Matricaria perforata Мerat	Ромашка  Matricaria	Айстрові  Asteraceae	Айстроцвіті  Asterales
19.	Топінамбур бульбоносний Helianthus tuberosus L.	Соняшник Helianthus	Айстрові Asteraceae	Айстроцвіті Asterales
20.	Цикорій звичайний Cichorium intybus L	Цикорій Cichorium	Айстрові Asteraceae	Айстроцвіті Asterales
21.	Чорнощир нетреболистий   Cyclachaena xanthifolia L	Чорнощир  Cyclachaena	Айстрові  Asteraceae	Айстроцвіті  Asterales
22.	Щириця запрокинута Amaranthus retroflexus L.	Щириця  Amaranthus	Щирицеві  Amarantaceae	Гвоздикоцвіті  Caryophyllales

      Історія розселення адвентивних рослин.

     Амброзія полинолиста   (Аmbrosia artemisiifolia L.)

Рід Ambrosia походить з південно -західних регіонів Північної Америки, де й дотепер ростуть кущі та напівкущі амброзій. У літературі можна знайти опис більш ніж 40 видів цієї рослини. Амброзія полинолиста отримала свою назву завдяки шведському ботаніку-систематику Карлу Лінню. Саме він у ХVІІІ сторіччі дав назву цій рослині. В усіх словниках головне значення слова «амброзія» (грецьке ambrosia, буквально перекладається як безсмертя) визначається як їжа олімпійських богів, що дає вічну юність та безсмертя.

     В Україні амброзію полинолиста було ідентифіковано у ХІХ сторіччі, а саме в 1925 році у передмісті Києва.

     Під час Другої світової війни ареал амброзії значно збільшився, а в післявоєнні

роки розповсюдження амброзії в Україні набуло характеру екологічного вибуху. Цей факт отримав назву «амброзієвої чуми».

     Блекота чорна  (Hyoscyamus niger L.)

Деякі дослідники вважають, що вона поширилась по всій Євразії з півострова Індостан. Останні  10 років блекота чорна чомусь в агроландшафтах с. Красний Колядин не зустрічається. В чому причина ми не знаємо, хоть раніше її було дуже багато.

     Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) — чужа для України рослина, походить із Кавказу, де місцеві жителі використовували для овочевих супів та борщів молоде листя до появи квітконоса, звідки його назва. Фотоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні, зникають в молодому листі при термічній обробці.
     Зростає до 3—5 метрів висоти, товщина стебла — до 10 сантиметрів. Основними місцями його поширення є потічки, береги річок, узбіччя доріг, деградовані пасовища і покинуті поля. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізано.
     За часів СРСР влада запровадила вирощування борщівника Сосновського, як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги. Силос із борщівника виявився звичайним, але корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним як для людей, так і для тварин. Тому запроваджену культуру покинули напризволяще. Це згодом стало тихою катастрофою в місцях вирощування через визрівання значної кількості насіння борщівника і значного його розповсюдження.
         Ваточник сирійський  (Asclepias syriaca L.)

До Сирії він ніяко­го відно­шен­­ня не має, то­му що ро­дом із Пів­ніч­ної Аме­ри­ки. А ви­до­ва на­зва «си­­рійсь­кий» за­ли­ши­ла­ся, по­при по­мил­ку в си­с­те­­ма­тиці, на яку зго­дом ука­зав Карл Лінней. По­мил­ко­ву ви­до­ву на­зву ввів італійський мандрівник і природослідник Корнуті, який прий­няв за ва­точ­ник іншу рос­ли­ну — кендир, який ви­ро­щу­ють у Сирії.

      Верба ламка  (Salix fragilisL.)

Верба ламка — дерево з пишною кроною, яке стало одним iз символiв України. Верби в Україні можна побачити майже скрізь. Одна з найпоширеніших верб, – верба ламка, – невисоке дерево з пишною кроною. Верба ламка легко розмножується вегетативно. Достатньо закопати кілок у землю і незабаром він зазеленіє. Однак мало хто здогадується, що це також iнвазiйна рослина родом з гiрських масивiв пiвнiчних та пiвнiчно-захiдних районiв Малої Азії. Даних про те, для чого i коли верба була завезена в Укрїну, не має. Найвiрогiднiше, вона з’явилася в Європi в 796 році. І привезли її сюди з метою культивування.

     Галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora Cav.)

У кінці ХVIII ст. в Європу було завезено південно-американську рослину – Галінсогу дрібноквіткову. Батьківщиною цього виду є Перу.

В кінці ХVIII ст. її виявили в Німеччині. Колонії галінсоги дрібноквіткової досить швидко поширювались по країні. До 1807 року вона окупувала всю країну і почала поширюватись у Польщу і Росію. В Україні її помітили в 1879 р. в Коломії. В післявоєнний час вона поширилась по всіх областях лісової і лісостепової зони.

     Дрібнолистник однорічний (Еригерон) (Erigeron annuus).

Дрібнолистник однорічний завезений в Європу з Північної Америки як декоративна рослина у 1635 р в ботанічний сад в Парижі, звідти він взятий в інші ботанічні сади. На території Швейцарії здичавілі рослини вперше зібрані в 1828 році, в Чехії відомий з 1884 року.  Мабуть, активне розселення еригерона в Європі почалося в XX столітті. Перші вказівки для Австрії відносяться до 1950 - 1960 роках. Для Україні вказується лише з кінця XX століття.

     Елодея канадська  (Elodea canadensis Michx.)

У Північній Америці в стоячих водах і водах з повільною течією серед інших водних рослин трапляється елодея канадська. Як вона перетнула Атлантичний океан невідомо, але уже в 1838 р. її було виявлено в Ірландії.

     В Україні елодею вперше помітили в  1894 р. в південній частині колишнього Одеського повіту в ставку на Великому Фонтані. В 1898 р. її було знайдено в

м. Запоріжжі. По Дніпру елодея помандрувала за течією і досягла Херсонщини. Вгору по Дніпру вона піднялася до м. Кременчука Полтавської області.

Через півстоліття елодея стала звичною рослиною більшості водойм України.

     Злинка канадська  (Erigeron canadensis L.)

      У Канаді невідомий орнітолог набивав чучела птахів пухнастими кошиками злинки. Роблячи черговий експонат, він і  гадки не мав, що його дії покладуть

початок невпинному поширенню цього виду по планеті.

    Саме це чучело у середині XVII ст. привезли з Канади у Францію. При транспортуванні воно було трохи пошкоджене, і кілька сім’янок висипалося на

землю. Висаджений «десант» захоплював кілометр за кілометром.

     Наприкінці XVII ст. нова переселенка минула кордони Росії і поволі посунулася далі. В першій половині XIX ст. це був уже звичайний бур’ян на обжитих землях нашої країни.

      Клен ясенеподібний (Acer negundoL.)

   Це дерево має багато назв. За формою листків воно дістало назву ясенолистий клен, за походженням його називають ще американським, а міжнародна назва цього виду, яку дав йому К. Лінней, клен негідний (Acer negundo L.).

Батьківщиною клена негідного є Центральні й Східні райони США, де він  найбільше поширений переважно по заплавних лісах до західних схилів

Апалачських гір і значно рідше зустрічається в приатлантичних штатах.

У XVIII ст. клен негідний завезли до Росії як дивину з далекої Америки. Спочатку заморську рослину вирощували в оранжереях. Пізніше клен негідний почали культивувати на відкритому грунті. Швидкий ріст, красива крона, невибагливість до

умов існування відразу привернули увагу лісівників. Американський клен почали широко використовувати в озелененні міст і лісопосадках. Але згодом прийшло

розчарування. Клен виправдовував свою назву, яку дав йому К. Лінней. Він і справді виявився негідним через недовговічність і погану якість деревини. Дерево швидко росло лише в перші роки, тягнучись угору при досить незначній товщині стовбура,

потім ріст уповільнювався, і воно ставало корявим.

     Лепеха звичайна (Acorus calamus L.)

     Другою рослиною, занос якої в давні часи можна тільки припускати є аїр, або

лепеха звичайна. Батьківщина його - тепла Східна Азія. У нас ця рослина вже давно трапляється лише в природних місцезростаннях. Вона росте на болотистих луках, болотах, по берегах річок, озер. Добре розвивається лише в тих місцях, де порушений рослинний покрив.

     В Європу аїр був завезений з Малої Азії. Яким способом ця рослина з’явилася у нас, достовірно невідомо.

     Існує думка, що аїр був занесений на Україну під час татарської навали, приблизно в середині ХІV ст. Прихильники цієї думки вважають, що татари під час своїх походів возили з собою кореневища аїру, з яких вони робили освіжаючий напій.

     Але відомі й інші способи заносу. В давні часи аїр вважали цінною лікарською рослиною, і з цією метою його дуже давно було завезено до Європи. Як лікарську

рослину аїр могли завезти і на Україну.

     О.С. Рогович відзначав, що аїр зростав на болотах, переважно в північних повітах Чернігівської губерній. В.В. Монтрезор вважав його звичайною рослиною болотистих місць.

     Мальва (Malva L.)

     В Українi росте 9 видiв мальв. Серед них мальва маленька та мальва непомiтна   вiдомi як бур’яни присадибних дiлянок, городiв, пустирiв. Цi рослини тривалий час вважалися аборигенами європейської флори, але виявилося, що до Європи вони потрапили ще в дуже давнi часи з давньосередземноморської обдастi. Протягом вiкiв цi рослини настiльки призвичаїлися до нових умов iснувания в нашiй мiсцевостi, що вiдрiзняються тепер вiд аборигенних видiв лише тим, що не входять до складу рослинних угруповань. У нашiй мiсцевостi мальви називають ще калачиками за своєрiдну форму плодiв.

      Мишій кільчастий (Setaria verticillata L).

     За деякими даними Мишій кільчастий потрапив до нас з Африки.

     Нагідки лікарські (Calendula officinalis L).

     Нагідки лікарські, або календула, опинилися в Україні ще в часи середньовiччя i були привезенi iз Середземномор’я. Однак i досi, уже понад столiття, вони не можуть повнiстю пристосовуватися до самостiйного життя, тому зустрiчаються переважно лише на квiтниках. Уперше цей вид був описаний К.Лiннеем, вiн же дав йому видову назву „лiкарськi”, яка означала, що вже у ХV ст. були вiдомi цiлющi властивостi цiєї рослини. Нагiдки свiтлолюбнi, холодостiйкi, невибагливi до грунтiв, добре розмножуються самосiвом.

     Нетреба ельбінська (Xanthium albinum (Widder) H.)

  Нетреба ельбінська, або реп’ях, поширена в нашому регiонi як бур’ян уздовж дорiг,на вибитах пасовищах, по берегах рiчок, бiля жител людей, на пустирях. Ця рослина потрапила до нас з Нижнього Поволжя

     Огірочник лікарський (Borago officinalis L.)

  

  Батьківщиною огірочника є Сирія. Звідти вона поширилася і на простори Римської та Грецької імперій. На теренах України вона зявилася у 17 ст.

     Плоскуха звичайна (Echinochloa crisgalli Beauv.)

     Батьківщиною Плоскухи звичайної є Південно-Східна Азія. На територію України ця рослина попала в 1938 році з території Росії.

     Портулак городній (Portulaca oleracea L.)

На городах, особливо на легких пiщаних грунтах, часто зустрiчаеться рослина iз соковитим, м’ясистим стеблом та листками. Це портулак городнiй  з родини Портулаковi, який є на всiх континентах i належить до найбiльш злiсних бур’янiв свiту. До бiльшостi країн портулак городнiй занесений дуже ддавно, десь до ХV ст., тому вченим було дуже важко визначити його батькiвщину. Зовнiшнiй вигляд та екологiчнi особливостi свiдчать про його зв’язок з посушливими районами. В Україну портулак, можливо, був занесений пiд час переселення людей з давнiх районiв землеробства, зокрема iз Закавказзя та Малої Азiї.

     Робінія звичайна (Біла акація) (Robinia pseudoacacia L.)

     Робiнiю звичайну, або бiлу акацію , нiхто в Українi не вважае екзотичною рослиною. Вона навiть у нашiй мiсцевостi стала дуже звичною. Росте бiля огорож, на подвiр’ях, у лiсосмугах i посадках. Уперше це дерево було завезене в Європу в 1636 р. Батькiвщиною бiлої акацiї є Пiвнiчна Америка. Там вона дико росте в Апалачських горах, переважно на захiдних схилах. Наукова її назвна — робiнiя — дана на честь французького   ботанiка-аптекаря Жана Робера, який привiз її насiння в Європу. В Україну бiлу акацiю вперше привiз професор В.Н.Карабiн. На початку ХIХ ст. першi дерева бiлої акації були висадженi в саду графа Розумовського пiд Одесою. Саме звiдти ця рослина поширилася. Вона не боїться посухи, витримує

суховй та спеку. Навіть в умовах забруднення повiтря бiла акацiя може рости i прикрашати вулицi до 100 рокiв.

     Ромашка непахуча (Matricaria perforata Мerat)

     Батьківщина рослини – центральні райони Азії.

    

     Цикорій звичайний (Cichorium intybus L.)

     Цикорiй звичайний,  бiльш вiдомий як петровi батоги, усi знають як лiкарську рослину та натуральний замiнник кави. Аде мало хто здогадується, що ця звична для нас рослина має зовсiм iншу батькiвщину. Ученi довго сперечалися про походження цикорiю, але не дiйшли єдиної думки про його батькiвщину. Найiмовiрнiше, вiн походить iз Середземномор’я.

     Чорнощир нетреболистий (Cyclachaena xanthifolia)

     Чорнощир нетреболистий. Ця рослина прибула до нас з Пiвнiчної Америки, де використовувалася тамтешнiми жителями — iдiанцями — як олiйна культура. Її культивували як цiнну олiйну рослину в багатьох країнах. Не збереглося нiяких згадок про те, хто i коли завiз її насiння в Україну. Нинi в Талалаївському районі

чорнощир зустрiчається в здичавiлому станi на узбiччях дорiг, оскiльки такi умови підходять йому якнайкраще (в Америцi вiн росте в прерiях).

     Щириця запрокинута (Amaranthus retroflexus L.)

     Щириця запрокинута, або щириця звичайна. Заростi цiєї рослини зустрiчаються на кожному кроцi бiля жител, на узбiччях дорiг, на пустирях, городах, i навiть уявити важко, що нашi предки зовсiм її не знали. Батькiвiщиною цiєї рослини є Пiвнiчна Америка, а в Європi, за даними архiвних документiв, вона з’явилася в ХVI ст. Є данi, що в 1855 р. щириця в нашiй мiсцевостi була вже звичайним бур’яном.

         Лаконос американський (Plytolacca americana)

     Батьківщина лако­носа американського — Північна Америка. На території України лаконос розвдять у садах і пар­ках як декоративну рослину, іно­ді дичавіє і трапляється на засмі­чених місцях.

     Бур’яни агроландшафтів з адвентивних рослин.

     Бур'яни - це дикорослі рослини, що засмічують сільськогосподарські угіддя, знижують продуктивність та якість урожаю вирощуваних культур. За місцем поширення всі бур'яни поділяють на сегетальні, які засмічують польові угіддя, та рудеральні, які поширені на смітниках. Окремо виділяють групу карантинних видів - особливо шкідливі бур'яни, яких немає або вони обмежено поширені на території України.

     Коли людина порушує природний рослинний покрив під час розорювання гранту, будівництва доріг, то це веде до поширення адвентивних бур’янів. Серед адвентивних рослин є значна кількість бур’янів. Вони засмічують поля, городи, сади, пасовища, ростуть на узбіччях шляхів, смітниках, пустирях, біля жител і т.п. До них належать такі злісні бур’яни, як повитиця, вовчки, галінсога дрібноквіткова, щириці, які завдають величезної шкоди сільському господарству. Адвентивні бур’яни дуже важко винищити, тому що їм притаманні висока життєздатність, дуже ефективні засоби поширення, висока плодючість, невибагливість до умов існування. Ці бур’яни не завжди відомі населенню, біологія їх мало вивчена, і це також деякою мірою утруднює боротьбу з ними. Крім того, здебільшого на занесених рослинах паразитує дуже мало інших організмів, що є величезною перевагою в конкуренції з місцевою флорою.

     Щириці. Всі види щириць є сегетальними і рудеральними бур’янами. Вони засмічують овочеві культури, особливо пропашні і баштанні, рідше польові. Є злісними бур’янами садів і виноградників. Розсадниками щириць є величезні зарості цих бур’янів на рудеральних місцях. Щириці віддають перевагу пухким, вологим, родючим ґрунтам, але серед них є і дуже посухостійкі, наприклад щириця біла. Щириці дуже засмічують грунт, пригнічують і заглушують культурні рослини. Боротьбі з ними заважає притаманний їм розтягнутий період визрівання насіння, завдяки чому сходи з’являються з травня протягом усього літа.

     Деякі види щириць сприяють поширенню шкідливих комах. Наприклад, щириця звичайна є притулком бобової земляної тлі, яка ушкоджує коріння бобових і капусти, а також коріння і бульби картоплі.

     Галінсога дрібноквіткова. Поширена переважно на присадибних землях, а також у парках, квітниках, на пустирях і смітниках. Вона віддає перевагу тінистим місцям з пухкими, гумусними зволоженими ґрунтами. Разом з цим галінсога в злісний бур’яном городів. Найчастіша засмічує капусту, картоплю, цибулю, огірки, помідори, буряки та інші городні культури. Рідше цей бур’ян трапляється в садах і навіть в посівах зернових і багаторічних трав. Інколи росте на пасовищах. Завдяки високій родючості й короткому репродукційному періоду сильно засмічує грунт. Сходи з’являються протягом усього вегетаційного періоду. Добре розмножується також вегетативно. Тому винищити цей бур'ян надзвичайно важко.

     Злинка канадська. Засмічує всі зріджені посіви і, взагалі, масово розвивається на відкритих місцях.

     Нетреба ельбінська засмічує пшеницю, кукурудзу. соняшник та інші сільськогосподарські культури.

     Нетреба в молодому стані отруйна (особливо в фазі сім`ядолей), тому тварини не споживають їх через колючки, гіркий смак і сильний неприємний запах. Поширюються ці рослини дуже швидко і значно знижують якість пасовищ.

     Для знищення адвентивних рослин застосовуються механічні та хімічні методи боротьби, але вони ефективні лише тоді, коли вид не зайняв значної території. Адвентивні рослини, які вже мають великі ареали, тільки цими методами зовсім знищити неможливо, і залишається лише стримувати їх дальше поширення. Найбільш ефективним методом у боротьбі з адвентивними рослинами є біологічний.

Значення адвентивних рослин для людини

     Досить широко в народній медицині застосовуються різні види нетреб. У нас використовуються нетреби колюча і звичайна, особливо перша з них, хоч застосування їх аналогічне. Водяний відвар нетреб вживається при лікуванні висипу і грибкових захворювань, іноді при шлунково-кишкових захворюваннях. Використовують нетреби і проти різних захворювань шкіри: при екземі, лишаях, золотусі. Незначне застосування мають також амброзія полинолиста, стебла і листки якої містять гіркі речовини. В Америці з листя нетреби пенсільванської вилучили нейтральну білу кристалічну речовину, яку назвали ксантином. При дослідженнях на агарі ця речовина затримує ріст багатьох грампозитивних бактерій та грибів. У високих концентраціях ксантин затримує ріст туберкульозної палички.

     Ваточник сірійський, з листків якого вилучають блювотні речовини, а молочний сік дуже ефективний народний засіб від бородавок.

     Цілу низку адвентивних рослин можна застосовувати для потреб медицини. Відомості щодо їх використання містяться в працях С.Є. Землинського, М.A. Носаля і I.М. Носаля та ін.

     З давніх часів як лікарська рослина відомий аїр. Про це згадується ще в давніх європейських книгах, у грецьких та римських природознавців. У медицині застосовуються кореневища аїру, які містять ефірні олії. З кореневищ виготовляють олію, настій і екстракт. Особливо широко аїр використовується в народній медицині. Він вважається чудовим дезинфікуючим засобом, вживається при лікуванні цинги, гнійних виразок, холери, висипного тифу, хвороб жовчних шляхів, каміння нирок і як проти лихоманковий засіб при малярії. Кореневища аїру вважаються одним з основних компонентів сумішей для приготуванні ванн для лікування золотушних і рахітичних дітей. Вживається аїр також як болезаспокійливий засіб при зубному болі і як заспокійливий при нервовому збудженні.

    

Лікарське застосування може мати і галінсога дрібноквіткова. Наприклад, у Перу препаратами з неї лікують цингу.

     Добре відомими лікарськими рослинами є дурман і блекота. В медицині використовують листя дурману звичайного і меншою мірою його насіння. З насіння добувають алкалоїд атропін, який застосовується при лікуванні запалення очей. Препарати дурману використовуються також  як антиспазматичний, заспокійливий засіб і як наркотик при бронхіальній астмі, хронічних катарах дихальних шляхів, сильних шлункових болях. Блекота чорна застосовується як заспокійливий, протисудорожний і болезаспокійливий засіб.  Листки і виготовлені з них препарати входять до Державної фармакопеї. Вживається переважно у вигляді олії як болезаспокійливий засіб, входить також до складу протиастматичного порошку.

     Різноманітне використання мають кореневища аїру. З них варять сиропи, додають їх до фруктових компотів, вживають замість імбиру, кориці і мускатних горіхів для ароматизації пудингів і печива, в невеликій кількості вживають замість лаврового листа, іноді сухі кореневища і ефірну олію з них додають до пива. Деякі народи вживають у їжу соковиті стебла комеліни звичайної. Є вказівки, що в Китаї і Японії цей вид розводять як овочеву рослину. Корені герані розсіченої ввивають у їжу як овочі. Як сурогат перцю можна використовувати насіння хрінниці крупковидної. З молодих рослин ваточника сірійського добувають солодкий сироп. Є вказівки, що в Канаді молоді стебла цієї рослини вживають замість спаржі, а з квіток роблять непоганий цукор. Як харчову рослину протягом довгого часу культивували гречку татарську

     Кілька адвентивних рослин можна використовувати як кормові. Добрим кормом для худоби б галінсога дрібноквіткова, в якій міститься дуже багато білка і зовсім немає твердих волокон. Тварини охоче поїдають також комеліну звичайну і окопник шорсткий. Елодеєю канадською і молодими рослинами щириці звичайної годують свиней. Аїр поїдають лосі.

     Елодею канадську можна використовувати як добриво. Чимало адвентивних рослин є декоративними. Як виткі декоративні рослини розводять ехіноцистис

23

шипуватий, сиціос кутастий, тладіанту сумнівну. Досить популярна комеліна звичайна. В Китаї і Японії виведено навіть її садову форму. Часто культивуються нікандра фізалісовидна, ваточник сірійський, соняшник повстистий, золотушники канадський і пізній, рудбекія роздільнолиста тощо.

     В акваріумах часто культивують елодею канадську. Добрими медоносами в ваточник сірійський і квасениця рогата.

     Звертаючи увагу на ті чи інші корисні властивості адвентивних рослин, ми мали на увазі застосування тільки наявних запасів цих рослин. Завжди слід пам’ятати, що більшість названих адвентивних рослин є одночасно злісними бур'янами. Тому їх ні в якому разі не можна вводити в культуру, бо, здичавівши, вони завдадуть незрівнянно більшої шкоди. Використання  заростей адвентивних рослин у місцях їх значного поширення дуже корисне, тому що значною, мірою сприятиме знищенню цих бур’янів. Боротьба з бур'янами посилюється з року в рік. Проти них кинуто великі сили: техніку, хімію, біологію. Багато зусиль докладає карантинна служба. Через ретельний догляд карантинної інспекції лише деякі адвентивні рослини проникають у нашу країну: Але завжди слід пам’ятати, що на земній кулі наявні численні резерви адвентивних рослин, готових піти у наступ, якщо контроль ослабне.

     Дуже бажано, щоб скрізь за поширенням адвентивних рослин велися постійні спостереження. Під наглядом карантинної інспекції знаходиться лише 8 видів адвентивних рослин, віднесених до списку бур’янів внутрішнього карантину. Ці самі види переважно вивчають і науковці сільськогосподарських закладів. А на решту адвентивних бур’янів, чимало яких не менш шкідливі, ніж карантинні, але зняті з карантину через те, що поширені вже майже скрізь, а також на деякі недавно занесені і не дуже шкідливі бур’яни звертається дуже мало уваги, хоч відомості щодо їх біології, екології та поширення конче потрібні. Адже у випадку "спалаху" розселення того чи іншого виду, спричиненого появою якогось нового фактора або зміною зовнішнього середовища, можна легко ліквідувати небажаного пришельця, маючи необхідні відомості про наявні осередки, біологічні та екологічні особливості

даного виду.

     Цілком можливо, що поширення деяких, недавно занесених видів, поки що зовсім незначне, згодом значно збільшиться і тоді відомості, нагромаджені за цей період, матимуть велике значення. Необхідно крім карантинної служби ввести ще службу флористів, яка займалася б усіма цими питаннями. Треба більш ретельно слідкувати за появою нових рослин і динамікою їх ареалів, щоб своєчасно помітити і зупинити "навалу чужоземців".

Фотографії адвентивних рослин 

Зарості Дрібнолистника канадського