Паразитичні черви

Паразитичні черви. Матеріал для 7 класу.

 Паразитичні черви

З давніх-давен люди страждають від хвороб, до яких призводять паразитичні тварини. Ці хвороби можуть вражати як самих людей, так і домашніх тварин.

Явище паразитизму, при якому один організм існує і живиться за рахунок іншого, дуже поширене в природі.

Паразитичними організмами є багато видів бактерій і грибів. Серед тварин відомо кілька десятків тисяч видів паразитів.

Проте найбільше враження на людей, напевно, справляють паразитичні черви, або гельмінти. До них відносяться найбільші за розмірами і найпомітніші паразити людей і тварин, які спричинюють тяжкі паразитарні захворювання. Цих паразитів у народі називають глистами.

Глисти — це простонародна загальна назва паразитичних червів, що походить від давньослов’янського слова «глиста», тобто «слизький, липкий».

В організмі людини може паразитувати близько 300 видів паразитичних червів. Більшість з них відноситься до двох типів: Плоскі та Круглі черви.

Тип Плоскі черви об’єднує тварин листоподібної або стрічкоподібної форми. їхнє тіло — цілісне або почленоване.

Покрив тіла плоских червів — це шкірно-м’язовий мішок, що складається зі шкірного покриву та багатошарової мускулатури під ним. Порожнини тіла у плоских червів немає. Простір між внутрішніми органами заповнений пухкою сполучною тканиною.

Газообмін плоскі черви здійснюють через поверхню тіла. Але багатьом паразитичним червам кисень для дихання взагалі не потрібен. Такі організми називаються анаеробами.

Плоскі черви, за небагатьма винятками, є гермафродитами, тобто в кожному організмі є і жіноча, і чоловіча статеві системи.

До типу Плоскі черви відносяться такі класи, як Сисуни і Стьожаки.

Представники класу Сисуни мають овальне листкоподібне тіло з двома присосками: ротовою і черевною (мал. 24). Для них характерна наявність декількох личинкових стадій, що мешкають у проміжному хазяїні, та доросла стадія, що паразитує в організмі людини або наземної тварини.

Покриви тіла сисуна являють собою шкірно-м’язовий мішок.

Травна система. Сисуни харчуються тканинами, кров’ю і вмістом кишечника хазяїна. Через ротовий отвір їжа находить у розгалужений кишечник, де остаточно перетравлюється і всмоктується, а неперетравлені залишки виводяться назовні через рот, тому що сисуни не мають анального отвору. Отже, травна система сисунів є найпримітивнішою.

Видільна система у сисунів дуже проста. В пухкій сполучній тканині є спеціальні клітини, від яких відходять видільні канальці, що відкриваються назовні в задній частині тіла.

Нервова система сисунів складається з мозкових нервових вузлів, від яких відходять нервові стовбури, з’єднані поперечними перетяжками. Органів чуття немає.

Небезпечним паразитом, що зустрічається і в Україні, є котячий сисун.

Яйця котячого сисуна для подальшого розвитку повинні потрапити у прісну водойму. Там з яєць виходять личинки, які проникають в тіло водних черевоногих молюсків. У молюску проходить розвиток кількох личинкових стадій, остання з яких, що має хвіст і може активно плавати, виходить з молюска і завдяки спеціальним ферментам проникає через шкіру в тіло другого хазяїна — риби.

Якщо людина (або тварина) з’їсть таку рибу, що була недостатньо проварена або просмажена, личинки залишаються живими і в кишечнику нового хазяїна перетворюються на дорослих паразитів, що починають продукувати яйця.

Дорослі котячі сисуни паразитують у травній системі людини, а також у котів, собак та свиней, завдаючи суттєвої шкоди своєму хазяїну.

Борються з хворобою, до якої призводить зараження котячим сисуном, перш за все завдяки профілактиці — комплексу певних дій, що повинні попереджати зараження людей або домашніх тварин збудниками хвороб, зокрема паразитами. Профілактика зараження котячим сисуном полягає у вживанні в їжу лише добре термічно обробленої прісноводної риби.

Ще один поширений у нас представник сисунів — печінковий сисун (мал. 25) — є паразитом рогатої худоби і рідко зустрічається в людини.

Розвиток печінкового сисуна (мал. 26) схожий з розвитком сисуна котячого, проте личинки печінкового сисуна розвиваються тільки в організмі молюска.

Мал. 26. Розвиток печінкового сисуна: 1 — дорослий паразит в організмі корови; 2 — яйця сисуна у зовнішньому середовищі (воді); 3 — вільноплаваюча личинка; 4 — личинкові стадії в організмі молюска (малого ставковика); 5 — личинкова стадія у воді; 6 — личинки, що прикріпилися до травинки

Личинки, що виходять з тіла молюска, пливуть ближче до берега водойми, де прикріплюються до травинок, які під час повені опинилися у воді. Після прикріплення вони вкриваються щільною оболонкою. Коли вода спадає, трава з личинками опиняється на суходолі, і травоїдні тварини, поїдаючи такі травинки, заражуються паразитами. Людина може заразитися печінковим сисуном, якщо вживатиме в їжу немиті овочі, які вирощені біля водойми, або має погану звичку жувати травинку, зірвану на березі річки чи ставка.

Клас Стьожаки. Тіло стьожаків вузьке, видовжене й почленоване. Вони мають голівку, на якій містяться гачки або присоски, призначені для прикріплення до травної системи хазяїна (мал. 27).

Будова покривів тіла, нервової та видільної систем у стьожаків і сисунів подібні. Головна відмінність стьожаків від сисунів полягає в тому, що їхнє тіло складається з багатьох члеників і у них відсутня травна система. Відсутність травної системи пояснюється тим, що стьожаки живуть у кишечнику хазяїна і тому всмоктують готові поживні речовини, із перетравленої ним їжі, через усю поверхню тіла.

Найнебезпечніші представники стьожкових червів — це ціп’як свинячий і ціп’як бичачий.

Ціп ’як свинячий (мал. 28) — це паразит людини і свійської або дикої свині.

Тіло паразита, який живе в кишечнику людини, досягає 2-3 м. У ціп’яка свинячого є куляста голівка, на якій міститься віночок з гачків. На боках голівки знаходяться також 4 присоски.

Паразит продукує тисячі яєць в міцній оболонці (мал. 29). Яйця потрапляють у навколишнє середовище, а потім з їжею в шлунок свині. Там з них виходять личинки, які крізь стінки шлунка проникають у кровоносні судини і розносяться по всьому тілу. У м’язах свині личинки ціп’яка стають схожими на невеличкі білі пухирці.

Якщо людина з’їсть м’ясо зараженої ціп’яком свині, що готувалось недостатньо довго або при недостатньо високій температурі, личинки перетворюються на дорослих паразитів, які завдають людині суттєвої шкоди, виснажуючи її організм.

Ціп’як бичачий більший за розмірами від свинячого. Тіло дорослого паразита досягає 4-10 м у довжину (є дані про паразитів завдовжки 18 м). На голівці ціп’яка бичачого є присоски, але на відміну від свинячого, немає гачків.

Яйця паразита надходять у навколишнє середовище і, разом з травою, потрапляють в організм корови. Людина заражається від погано просмаженої або провареної яловичини, в якій містяться личинки паразита.

Небезпечним паразитом є також стьожак широкий. Цим паразитом можна заразитися, якщо вживати в їжу недостатньо оброблену або сиру прісноводну рибу.

Дуже небезпечним паразитом є ехінокок (мал. ЗО). Дорослі черви паразитують в кишечнику вовків, лисиць і собак. Паразити продукують яйця, які з екскрементами потрапляють на траву або залишаються на шерсті тварин. Личинкова стадія живе в організмі рослиноїдних тварин — оленів, косуль, корів, овець, що заражаються, поїдаючи траву разом з яйцями ехінокока. Люди найчастіше заражаються, контактуючи з мисливськими або бродячими собаками, на шерсті яких є яйця цього гельмінта. Небезпека зараження людини ехінококом полягає в тому, що його личинкова стадія має вигляд пухлини розміром до 40 см, яка може утворюватися в різних органах, найчастіше в печінці. Видалити її можна лише завдяки хірургічному втручанню.

Тип Круглі черви. Круглі черви — це група тварин, які мають видовжене, не поділене на частини, тіло. Воно кругле в поперечному перерізі (звідси і назва). У круглих червів є порожнина тіла, що заповнена рідиною.

Тіло круглих червів вкрите багатошаровою щільною кутикулою, яка захищає від несприятливих умов середовища. Проте, для того щоб рости, круглим червам необхідно періодично линяти — скидати тісну кутикулу і утворювати нову. Під кутикулою знаходиться шар поздовжніх м’язів.

Кутйкула — шар щільної речовини, що вкриває поверхню тіла тварин і виконує захисну функцію.

Травна система круглих червів досконаліша ніж у сисунів: починається з рота і закінчується анальним отвором.

Кровоносної і дихальної систем у круглих червів немає, газообмін вони здійснюють через усю поверхню тіла. Багато видів круглих червів є анаеробами.

Нервова система круглих червів має таку ж будову, як у сисунів. Органи чуття примітивні, особливо у паразитів.

Статева система. Розмножуються круглі черви статевим способом. Вони є роздільностатевими організмами.

Різноманітність та значення. На сьогодні відомо більше 100 тис. видів круглих червів, більшість з яких є мешканцями водойм і ґрунтів. Але багато круглих червів є паразитами рослин, тварин і людини. Серед паразитів людини, що зустрічаються в Україні, найпоширеніші людська аскарида і гострик.

Тіло аскариди людської (мал. 31) має веретеноподібну форму і жовтий колір. Паразитують аскариди в кишечнику людини. Яйця аскариди потрапляють в організм людини з немитими овочами, фруктами або з брудною водою. Тому хвороба, яку спричинюють аскариди, називається аскаридоз або «хвороба немитих рук».

З яєць в кишечнику людини виходять личинки, які з часом перетворюються на дорослих аскарид. Ці паразити погіршують обмін речовин ураженої людини та можуть викликати алергічні реакції.

Гострики (мал. 32) — маленькі черви білуватого кольору. Зараження людини гостриками відбувається внаслідок недотримання правил особистої гігієни. Найчастіше заражаються діти через немиті руки, іграшки та інше.

Висновки

1.    Паразитизм — це форма відносин у природі, при яких один організм існує й живиться за рахунок іншого.

2.    Паразитичні черви (гельмінти) є представниками типів Плоскі черви і Круглі черви.

3.    Представники класу Сисуни (тип Плоскі черви) мають овальне листоподібне тіло з двома присосками (ротовою та черевною) і травну систему без анального отвору.

4.    Представники класу Стьожаки (тип Плоскі черви) мають видовжене почленоване тіло і голівку з органами прикріплення, не мають травної системи і поглинають поживні речовини через поверхню тіла.

5.    Тіло Круглих червів не почленоване і вкрите кутикулою. Вони мають порожнину тіла, що заповнена рідиною.

6.    Плоскі черви — гермафродити, тобто в одному організмі розвиваються і чоловічі, і жіночі статеві залози, а круглі черви є роздільностатевими організмами.

7.    Для запобігання зараження паразитичними червами необхідно дотримуватися правил особистої гігієни та споживати м’ясо і рибу, які достатньо термічно оброблені.

Linkwithin

Застосування ІКТ на уроках біології

 Використання інтерактивних технологій на уроках біології та в позакласній роботі

Інтенсивний розвиток науки і техніки у ХХІ ст. передбачає отримання, зберігання та переробку великої кількості інформації. Згідно з Державними стандартами освіти, перед школою стоїть завдання підготувати учнів до життя у сучасному інформаційно високорозвиненому динамічному суспільстві. Одним із шляхів вирішення вищезазначеного завдання є впровадження інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ), які відкривають можливості під час роботи з різноманітною інформацією у навчальному процесі.

Процес організації навчання школярів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє:

• зробити цей процес цікавим, з одного боку, за рахунок новизни і незвичності такої форми роботи для учнів, а з іншого, зробити його захоплюючим і яскравим, різноманітним за формою за рахунок використання мультимедійних можливостей сучасних комп'ютерів;

• ефективно вирішувати проблему наочності навчання, розширити можливості візуалізації навчального матеріалу, роблячи його більш зрозумілим і доступним для учнів, вільно здійснювати пошук необхідного школярам навчального матеріалу у віддалених базах даних завдяки використанню засобів телекомунікації, що надалі буде сприяти формуванню в учнів потреби в пошукових діях;

• індивідуалізувати процес навчання за рахунок наявності різнорівневих завдань, самостійно працювати з навчальним матеріалом, використовуючи зручні способи сприйняття інформації, що викликає в учнів позитивні емоції та формує позитивні навчальні мотиви;

• самостійно аналізувати і виправляти допущені помилки, коригувати свою діяльність завдяки наявності зворотного зв'язку, в результаті чого удосконалюються навички самоконтролю;

• здійснювати самостійну навчально-дослідну діяльність (моделювання, метод проектів, розробка презентацій, публікацій тощо), розвиваючи тим самим у школярів творчу активність;

·   Використання інформаційних технологій розширює дидактичні можливості навчального процесу як для учнів, так і для вчителів (див. схема 1).

Освітні технології (ОТ) є одним із головних елементів системи освіти, оскільки вони безпосередньо спрямовані на досягнення головних цілей: навчання і виховання. Під ОТ розуміють як реалізацію навчальних планів і навчальних програм, так і передавання учню, системи знань, а також використання методів і засобів для створення, збирання, передавання, збереження і оброблення інформації в конкретній галузі.

ІКТ здійснюють активний вплив на процес навчання і виховання учнів, оскільки змінюють схему передавання знань і методи навчання. Разом з тим, упровадження ІКТ у систему освіти не тільки впливає на освітні технології, а й уводить до процесу освіти нові. Вони пов'язані із застосуванням комп'ютерів і телекомунікацій, спеціального устаткування, програмних та апаратних засобів, систем обробки інформації, а також зі створенням нових засобів навчання і збереження знань, до яких належать електронні підручники і мультимедіа; електронні бібліотеки й архіви, глобальні та локальні освітні мережі; інформаційно-пошукові та інформаційно-довідкові системи.

Досвід роботи із використанням мультимедійних засобів та комп’ютерних програм при навчанні біології показав ряд переваг інформаційних технологій над традиційними формами навчання

Отже, використання інформаційних технологій на уроках біології значно підвищує ефективність навчання, забезпечує розвиток творчої особистості, формування життєвих і соціальних компетенцій школярів, створює передумови для досягнення успіху у майбутній самостійній діяльності.

Розглянемо методику використання мультимедійних технологій на прикладі уроку біології у 10 класі з теми «Будова і функції ядра. Нуклеоїд прокаріотичних клітин».

Тема уроку: Будова і функції ядра.

Нуклеоїд прокаріотичних клітин.

Мета уроку:

·         Ознайомити учнів із загальною характеристикою ядра, його формою, розмірами, з експериментами пов’язаними з вивченням функцій ядра;

·         розвивати пізнавальні інтереси, логічне мислення, виділяти головне, узагальнювати;

·         виховувати товариськість, уміння працювати в групах, створити загальний мультимедійний проект з теми.

Обладнання: Перегляд комп’ютерної презентації з теми

«Ядро», робочі зошити.

План-схема уроку

№ п/п	Етапи уроку	Тривалість	Форми і методи	Мета діяльності
1.	Організаційна частина уроку	1 хв.	Показ фрагменту презентації	Мобілізація дітей до праці, створення робочої атмосфери
2.	Перевірка і корекція опорних знань, умінь і навичок учнів	5 хв.	Термінологічна розминка, усне опитування	Встановлення глибини засвоєного матеріалу, рівня сформованості вмінь оперувати науковою термінологією. Вчасно провести корекцію знань
3.	Мотивація навчальної діяльності	2 хв.	Розповідь вчителя, мультимедійна презентація	Виникнення мотивації до навчання, активізація процесу навчання, підтримання рівня пізнавальної зацікавленості, чітке усвідомлення мети уроку
4.	Актуалізація опорних знань	4 хв.	Фронтальна бесіда, демонстрація слайдів, аналіз схем, спільне формулювання висновків	Створення передумов для засвоєння нових знань
5.	Засвоєння нових знань	22 хв.	Групова робота учнів з текстовою інформацією з ПК, заповнення таблиць, аналіз та побудова схем, розповідь вчителя	Стимулювання навчальної діяльності; формування навиків індивідуальної і групової роботи; розвиток вмінь працювати з ПК
6.	Закріплення, узагальнення та систематизація знань	8 хв.	Фронтальна бесіда, заповнення порівняльно-узагальнючої таблиці,  диференціація роботи за рівнем та інтересами	Перевірка засвоєння теоретичного матеріалу; формування вмінь використовувати знання у стандартних ситуаціях та творчо застосовувати їх у нестандартних ситуаціях; діагностика правильності, глибини засвоєння навчального матеріалу
7.	Домашнє завдання	2 хв.	Інструктаж до завдання, диференціювання завдань	Розвиток індивідуальних нахилів та здібностей учнів, організація їх творчої і дослідницької діяльності
8.	Підсумок уроку	1 хв.	Підбиття підсумків уроку, аналіз роботи класу та окремих учнів	Аналіз досягнення мети та виконання плану уроку

Структура уроку, основний зміст і методи роботи

        I.       Організаційна частина уроку.

Повідомлення теми й мети уроку.

      II.      Перевірка і корекція опорних знань, умінь і навичок учнів.

Ø      Яку тему ми зараз вивчаємо?

Ø      Що ми вже вивчили?

(клітинні мембрани, поверхневий апарат клітини, цитозоль, цитоскелет, клітинний центр, рибосоми)

    III.      Мотивація навчальної діяльності.

Проблемне питання: Як ви вважаєте, чому з усього живого вмісту клітинне ядро було відкрите першим?

(воно більше за розміром, а наявність ядра в рослинних і тваринних клітинах свідчить про те, що вони схожі між собою за будовою)

І сьогодні ми ознайомимося з загальною будовою ядра, його формою та розмірами, використовуючи мультимедійну презентацію.

   IV.      Актуалізація опорних знань.

Учні отримали завдання створити комп’ютерну презентацію з теми «Ядро».

Розділилися на 4 групи:

Історія вивчення клітини.

1. Ядерна оболонка (каріолема).
2. Каріоплазма, хромосоми, хроматин, ядерце.
3. Функції ядра.
4. Терміни і поняття з теми.

     V.      Засвоєння нових знань.

    VI.      Закріплення, узагальнення та систематизація знань.

 VII.      Домашнє завдання.

§19-20. Тагліна О. В. Біологія 10 клас.

Робота в зошиті.

VIII.      Підсумок уроку.

(Підбиття підсумків уроку, аналіз роботи класу та окремих учнів, виставлення оцінок).

Як складові інформаційно-комунікативних технологій,  комп`ютери дістали широке застосування в навчальному процесі, починаючи із середини 80-х років. Проте у цей період комп’ютер переважно виступав як об’єкт вивчення. Були лише спроби його використання як засобу навчання.

На сучасному етапі розвитку науки до комп’ютерної техніки,  яка застосовується у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, крім комп’ютера, належать: мультимедійний проектор, інтерактивна дошка, принтер, сканер та цифровий мікроскоп.

Сучасні комп’ютернi засоби навчання дуже рiзноманiтнi за функціональною спрямованістю та вiдрiзняються за призначенням . Які ж типи можуть використовуватися в практичній дiяльностi вчителя? Це:

• демонстрацiйнi програмні комп’ютернi засоби, які забезпечують наочне представлення навчального матеріалу;

• iмiтацiйнi програмні комп’ютернi засоби, які надають можливість створення наближеного до реальності аспекту вивчення структурних або функціональних особливостей навчального матеріалу;

• моделюючі програмні комп’ютернi засоби, які передбачають використання моделі об’єкта, явища, процесу або ситуації, які вивчаються;

• програми для контролю (самоконтролю), якi надають можливість виявлення рівня оволодіння навчальним матеріалом;

• засоби комунiкацiї;

• засоби органiзацiї дозвілля (домашня бiблiотека, довідники, енциклопедії, ігри тощо);

• навчально-iгровi програмні засоби, які дозволяють «програвати» навчальні ситуації (наприклад, для формування вміння прийняти оптимальне рішення тощо);

• розрахункові та обчислювальні засоби (унiверсальнi електронні таблиці тощо);

• засоби пошуку iнформацiї (бази та банки даних);

• редактори та iншi засоби обробки графічної, текстової, аудіо - та іншої iнформацiї;

• засоби розробки програм (мови програмування та їх оболонки, які забезпечують сучасний інтерфейс);

• системні програми, які забезпечують працездатність комп’ютера та обслуговування периферійних пристроїв.

Мультимедійні засоби як джерело нових знань можуть використовуватися перед вивченням навчального матеріалу як вступ до теми або під час вивчення теми у поєднанні з розповіддю чи бесідою .

Вирішальне слово на уроках, де застосовуються мультимедійні навчальні програми, усе ж за вчителем. Тільки він, ураховуючи зміст супроводу, визначає дидактичні можливості, методичні особливості поєднання власного слова з наочно-словесним змістом програми, можливі методичні варіанти оптимального використання мультимедійних засобів у певних навчальних ситуаціях під час розв’язування різноманітних пізнавальних завдань.

На різних етапах можливе використання таких об’єктів:

• кольорові малюнки та фото — дозволяють розширити ілюстративний ряд, наблизити його до реального життя, надати йому більшої ілюстративності та емоційності;

• слайд-шоу— фото та малюнки, які змінюють один одного та можуть супроводжуватися текстом (до речі, учитель може зробити такі шоу самостійно під час підготовки до уроку, використовуючи, наприклад, «Бiблiотеку електронних наочностей . Бiологiя . 6–11клас» для уроків бiологiї або iншi подiбнi «Бiблiотеки» (наприклад, «Фізика .7–9 клас», яка дуже добре співвідноситься з вищезазначеною «Бiологiєю», може бути використана під час підготовки слайд-шоу до теми «Сили в природі . Дії сил у природі . Вимірювання сили» в курсі природознавства 6 класу);

• вiдеофрагменти — виконують функції, які були раніше в кіно -, вiдеофiльмiв, але застосування комп’ютера робить можливим робити зупинки, застосовувати стоп-кадр, збільшувати окремий фрагмент тощо (хоча слід зауважити, що багато сучасних програм не надають можливості демонструвати саме вiдеофрагменти на весь екран телевізора або монітора);

• 3D-малюнки та моделі — створення просторового малюнка з можливістю його наближення або віддалення, додавання коментарю тощо;

• анiмацiї — «живі малюнки», які дозволяють учителеві показати дiнамику та механізми тих чи інших бiологiчних процесів, у тому числi мiкросвiту (на уроках бiологiї) та макросвіту (на уроках природознавства);

• iнтерактивнi моделі — анiмацiя, в якiй можлива зміна початкових умов протікання процесів, що дозволяє продемонструвати складні бiологiчнi процеси, зокрема зi змінами кiлькiсної характеристики окремих їх етапів;

• допоміжний матеріал - довiдковi та узагальнюючі таблиці, визначення величин, формули, які можна використати, щоб не працювати під час проведення уроку біля дошки з крейдою в руці.

Застосування технології проектного навчання дозволяє вирішувати цілу низку завдань, як-от: формування творчого мислення, забезпечення розвитку самостійності та ініціативи учнів, використання отриманих знань у розв’язуванні практичних задач . Слід відмітити, що цей метод можна успішно застосовувати як під час уроків біології, так і в позакласній роботі.

Наприклад, під час проведення виховного заходу «ВІЛ/СНІД – синдром набутого імунодефіциту». Для найкращого засвоєння інформації учням пропонується  для перегляду презентація «ВІЛ/СНІД».

Використання інформаційно-комунікативних техно-логій на уроках біології сприяє активізації творчої пізнавальної діяльності учнів, підвищує ефективність навчально-виховного процесу. Саме за такими технологіями майбутнє сучасної освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дорошенко Ю.О. Біологія та екологія з комп’ютером / Ю.Дорошенко, Н.Семенюк, Л.Семко. – К.: Вид. дім «Шк. світ»: Вид. Л.Галіцина, 2005. – 128 с.

2. Козленко О.Г. Мультимедійні програми з біології: порівняння можливостей// Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2004. – №2 –С. 24-25.

3. Сліпчук І. Дидактичні можливості інформаційних технологій у навчанні біології//Біологія і хімія в школі. – 2006. – №5 –С. 32-34.

4. Хаблак З.П. Використання навчальних комп’ютерних програм на уроках біології// Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2003. – №1 –С. 35-38.

5. Коваль Т.І. Підготовка викладачів вищої школи: інформаційні технології у педагогічній діяльності: навч.-метод. посіб. / Т.І. Коваль. – К. : Вид. центр НЛУ, 2009. – 380 с.

6. Активні форми та методи навчання біології : навч. посіб. / уклад. К. М. Задорожний – Х. : Основа, 2008. – 123 с. – (Бібліотека журналу „Біологія” ; вип. 12(72)).

7. Богданова О. К. Інноваційні підходи до викладання біології : навч. посіб. / О. К. Богданова. – Х. : Основа, 2003. – 128 с. – (Бібліотека журналу „Біологія” ; вип. 9).

 8. Ковтун Т. П. Комп’ютерні засоби в роботі вчителя біології та природознавства. /Т. П. Ковтун. – Х. : Основа, 2009. - №26(254) – С. 2-5.

 9. Берещенко А. О., Берещенко О. С. Комп’ютер у школі: новий погляд // Хімія . — 2003 . — № 4 . — С . 8–11

10. Перешивана Л. М . Інтегрований урок з програмним забезпеченням // Хімія .Біологія . — 2003 . — № 19 . — С . 2–6

Малі річки - життя України

Талалаївська районна держадміністрація

Відділ освіти

Всеукраїнська дитяча

еколого-краєзнавча

естафета

"Малі річки - життя України"

Річка Ромен

                                    Клуб юних екологів «Пролісок»
                                                Красноколядинська ЗОШ І-ІІІ ступенів
                        Керівник учитель біології

      Пархоменко І.І.

 

Список

членів Клубу юних екологів «Пролісок», які брали участь у

Всеукраїнській дитячій еколого-краєзнавчій естафеті

«Малі річки – життя України»

 1. Винограденко Вікторія    11 клас

 2. Баско Владислав               11 клас

 3. Ступник Марина               11 клас    

 4. Лисенко Віта                     11 клас

 5. Калевич Вікторія              11 клас

 6. Кононенко Сергій            11 клас 

 7. Чмут Марина                    11 клас

 8. Рукін Олександр              11 клас

 9. Пустовар Ярлслав            11 клас

10. Рогова Оксана                 11 клас

11. Остапко Мирослава        10 клас

12. Васильченко Вікторія    10 клас

13. Сокол Євгенія                   8 клас

14. Батюк Віталій                   8 клас

15. Маляренко Артур             8 клас

 Керівник Клубу юних екологів «Пролісок»
 учитель біології Пархоменко Іван Іларіонович.

Члени Клубу юних екологів досліджують річку Ромен.